Заплющ очі і дай мені руку… (Віра Наливана)

Книга: Повна темрява. Без зірок
Автор:
Зображення користувача Admin.
Admin
0
Оцінки відсутні
 
29.03.2012 - 10:49

     Коли маєш улюбленого автора, будь-яка нова книга, написана ним, із самого початку сприймається як джерело безсумнівної насолоди. Саме так відбувається і у випадку зі Стівеном Кінгом. У тому, що цей письменник є геніальним, переконані мільйони читачів в усьому світі. І найбільше вражає те, що всі його твори є абсолютно різними, однак у кожному вгадується неповторний стиль автора. Кінг – унікальний письменник: сюжети його книг бувають і реалістичними, і фантастичними, та в будь-якому випадку цікавими, такими, від яких просто не можеш відірватися – читаєш, аж поки не перегорнеш останню сторінку.
     Без сумніву, шанувальники творчості Майстра Жахів належним чином оцінять його нову книгу «Повна темрява. Без зірок». У ній ви не знайдете моторошних історій про істот на кшталт томмінокерів чи лангольєрів, та від цього вона не стає менш жахаючою, бо головні персонажі – це звичайні люди, які одного дня ступають на стежину Зла.
     Чи може син погодитися на вбивство власної матері? Як діятиме жінка, яка вижила після зустрічі з маніяком? Наскільки далеко заходить чоловік, бажаючи зла своєму другові? На що схоже життя дружини, яка дізналася, що більше двадцяти років жила з монстром? Відповіді на ці питання читач знайде у книзі, і будьте певні, вони його вразять.
     Кожна з повістей книги має оригінальний і цікавий сюжет, та особливо хочеться відзначити «1922». Цей твір настільки сповнений психологізму й містичності, у ньому до такої межі відкривається внутрішній світ персонажів, що іноді виникає відчуття, що ти знаходишся поруч з героями і бачиш усе на власні очі. І стає лячно не від того, що герої – батько і син – чинять жахливий злочин, а від того, що Кінг описує це так реально, використовуючи яскраві діалоги та роздуми персонажів. У черговий раз доводиться переконатися, що людська свідомість – це глибока й темна місцина, де можуть ховатися лють, безумство і підступ. Оце і є повна темрява, де немає ані місяця, ані зірок і звідки, здається, немає й виходу.
     Сильними особистостями у творах Стівена Кінга постають і жінки («Великий водій», «Нормальний шлюб»). Життя письменниці, авторки детективних романів, Тесс одного дня перетворюється на жах. Випадкова, здавалося б, зустріч з маніяком («Великий водій») назавжди змінить її внутрішній світ. Жінка змогла вижити, але постала перед вибором: як діяти далі? І вона ухвалює рішення, від якого залежатиме її подальша доля. Тесс ризикує життям знову, бо не може інакше. Через події, що трапилися одного теплого дня на безлюдній трасі, вона ніколи не стане собою колишньою. Світ Дарсі, головної героїні повісті «Нормальний шлюб», розбивається на друзки, коли вона дізнається, ким насправді є її чоловік, із яким вона прожила більшу частину життя, народила й виховала дітей. Хіба можна не збожеволіти, дізнавшись, що найближча людина всі ці роки жила подвійним життям – життям нелюда, який відбирав життя в жінок? Дарсі, як і інші персонажі повістей «Повної темряви», постає перед нелегким вибором: викрити чоловіка і занапастити життя родини або жити далі, ніби нічого не сталося. А можливо, є й третій варіант розвитку подій? Після прочитання «Нормального шлюбу» напрошується висновок: ніколи не варто недооцінювати жінок – у багатьох життєвих ситуаціях вони діють набагато рішучіше за чоловіків.
     Четверта повість «Справедливе подовження» має дещо фантасмагоричний сюжет, досить характерний для Кінга. Не лише в цьому творі, але й у багатьох інших романах і повістях автор торкається одвічних, навіть біблійних, питань. Чи можна настільки ненавидіти друга, щоб бажати йому зла? Що переважить, якщо на одній шальці терезів розміститься здоров’я і щастя одного, а на іншій – крах іншого? Чого варта душа людини? Цей твір також є глибоко психологічним. Звісно, його сюжет дещо ірреальний, та автор описує події аж надто наближеними до життя, такими, що можуть трапитися з кожним.
     У «Післямові» Стівен Кінг називає свої історії брутальними. І пояснює, що написав цю книгу, щоб читач мав уявлення, як люди можуть поводитися у зловісних обставинах. Окрім того, саме з післямови можна дізнатися, які події надихнули автора на написання творів з такими сюжетами, – за основу деяких творів правлять невигадані історії.
     Окремо хочеться відзначити якість перекладу книги. Уже не вперше Олександрові Красюку вдається передати найдрібніші нюанси мови творів Стівена Кінга, зберегти яскравість діалогів персонажів, передати їхні емоції з максимальною точністю. І дуже тішить той факт, що на українському книжковому ринку з’являються переклади з англійської такої високої якості.
     «Давай свою руку, Постійний Читачу, я з дорогою душею виведу тебе назад, туди, де світить сонце. Я радо йду туди, бо вірю, що більшість людей по своїй суті добрі. Про себе це я точно знаю. Це я в тобі не цілком певен», – такими словами автор закінчує своє звернення до кожного, хто відкрив книгу й наважився дочитати її до кінця. І вони змушують замислитися над тим, ким ми є і як далеко можемо зайти у своїх діях.

Віра Наливана

Переопубліковано з: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/17974/

Далі ...

Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера